Марса Алам

Марса Алам (Marsa Alam, مرسى علم) — курортне містечко на південному сході Єгипту. Воно стоїть на західному березі Червоного моря й адміністративно належить до губернаторства Червоне море. Міністерство цивільної авіації Єгипту пов'язує розбудову курорту з інвестиціями кувейтської групи Аль-Харафі (Al-Kharafi).

За оцінкою статистичного агентства CAPMAS, на 1 липня 2023 року в кісмі Марса Алам жили 9 190 людей. Кісм тут означає адміністративний район: місто разом із навколишніми селами. Найближчий аеропорт, міжнародний RMF, стоїть на північний захід від міста. Готелі курорту, які є на Lokacia, зібрано на сторінці готелів Марса Алам.

Найближчий аеропорт — міжнародний аеропорт Марса Алам, код IATA RMF. Від нього до центру міста 63 км по прямій, а Міністерство цивільної авіації Єгипту називає 70 км. Ель-Кусейр, ще одне місто узбережжя на Lokacia, лежить за 68 км від аеропорту по прямій.

Аеропорт збудувала група Аль-Харафі за концесією BOT («будуй, експлуатуй, передай»), а керує ним її компанія EMAK Marsa Alam. Угоду з Управлінням цивільної авіації Єгипту уклали на 40 років. Міністерство називає RMF першим приватним аеропортом країни.

Машину можна взяти напрокат. За даними туристичного управління Єгипту, прокатні компанії країни приймають замовлення через інтернет, а машину видають в аеропорту чи готелі.

Можна летіти й до Хургади (HRG), але від її аеропорту до Марса Алам 259 км по прямій. З Каїра вздовж узбережжя Червоного моря й далі на південь від Марса Алам їздять автобуси Верхньоєгипетської автобусної компанії (Upper Egypt Bus Company). Квитки до Марса Алам продає на своєму сайті й перевізник Гоу Бас (Go Bus). Його автостанція стоїть у місті, на дорозі на Ель-Кусейр.

Курорт тягнеться вздовж берега. На північ від міста лежать бухти, марина Порт-Галіба й аеропорт, на південь риф Самадай і національний парк. Усі відстані тут і далі ми обчислювали за координатами, по прямій від центру міста.

• Порт-Галіб (Port Ghalib, بور غالب). Курортне містечко з яхтовою мариною, за 58 км на північний захід від міста й за 6 км від аеропорту. Марина приймає іноземні та єгипетські туристичні яхти. Бухта Марса-Мубарак (Marsa Mubarak) лежить за 3 км від Порт-Галіба, південніше вздовж берега.
• Берег між Порт-Галібом і містом. Уздовж моря тут іде дорога на Ель-Кусейр. Біля неї, за 34 км від міста, бухта Абу-Дабаб (Marsa Abu Dabbab, مرسى أبو دباب), про яку йдеться в розділі «Пляжі».
• Місто Марса Алам (مدينة مرسى علم). Тут прибережна дорога перетинається з дорогою на Едфу (Edfu), місто на західному березі Нілу.
• Південь. Прибережна дорога йде далі на Шалатін (Shalateen) і Халаїб (Halaib). Губернаторство Червоне море пише, що заповідники починаються одразу за Марса Алам і тягнуться до самого Халаїба. Найближчий до міста серед них Ваді-ель-Гемаль (Wadi El Gemal), що має статус національного парку. На його березі лежать пляж Шарм-ель-Лулі та селище Хамата.

Риф Самадай (Sha'ab Samadai) лежить у морі за 14 км на південний схід від міста. Його ще називають «Будинком дельфінів» (Dolphin House): біля рифу постійно живуть довгорилі продельфіни (Stenella longirostris).

За даними HEPCA, Асоціації захисту й збереження довкілля Хургади, 2004 року після повідомлень про переслідування дельфінів губернатор Червоного моря оголосив риф заповідним. Самадай поділили на зони, обмежили кількість відвідувачів на день і запровадили плату. 2013 року новий указ губернатора передав керування рифом самій HEPCA. Чинних правил відвідування на 2026 рік ми не знайшли.

Дюгоні (Dugong dugon) у Червоному морі рідкісні. Туристичне управління Єгипту пише, що кілька з них живуть біля Марса Алам, і радить шукати їх у бухті Марса-Мубарак. HEPCA ще 2007 року відзначала, що більшість зустрічей з дюгонем у Червоному морі припадає на бухту Абу-Дабаб.

Риф Елфінстон (Elphinstone), або Шааб-Абу-Хамра (Sha'ab Abu Hamra), стоїть окремо у відкритому морі за 27 км на північ від міста. Корали на ньому переважно м'які, зокрема дендронефтії (Dendronephthya). Офіційних сторінок з умовами відвідування Елфінстону, Абу-Дабабу й Марса-Мубараку ми не знайшли.

Національний парк Ваді-ель-Гемаль (وادي الجمال) створено 2003 року постановою прем'єр-міністра № 143, яку 2020 року змінили. Офіційно він називається «Ваді-ель-Гемаль — Хамата» і займає 7 636,7 км² суші й моря. Парком керує Агентство з охорони довкілля Єгипту (EEAA), запис про нього є в переліку заповідних територій агентства. Тут охороняють рифи, луки морської трави й мангри, а з тварин дюгоня, морських черепах, газелей і нубійського гірського козла.

У парку живуть скотарі з племені абабда (Ababda), які зберігають традиційний уклад. Лишилися тут і римські пам'ятки: стара дорога, храми й поселення. Туристичне управління Єгипту радить сафарі на верблюдах долиною Ваді-ель-Гемаль. У такій поїздці дають скуштувати верблюжий сир і каву з гебени (gebena), глиняного глечика з довгою шийкою. Зерна для цієї кави мелють з імбиром і кардамоном.

Туристичне управління Єгипту пише про білі піщані пляжі й лагуни Марса Алам.

Абу-Дабаб — піщана бухта, закрита від хвиль. За матеріалом HEPCA 2007 року, тут росте одна з найбільших у регіоні ділянок морської трави, а на березі гніздяться морські черепахи. Тоді ж асоціація закликала відвідувачів не торкатися дюгонів і черепах.

Шарм-ель-Лулі (Sharm El Luli) лежить на березі парку Ваді-ель-Гемаль, за 62 км на південний схід від міста. Узбережжя парку місцями скелясте, пісок на ньому здебільшого крупно- і середньозернистий, а деякі ділянки займають мангри.

Риф, що тягнеться вздовж усього єгипетського узбережжя Червоного моря, називають Великим береговим рифом (Great Fringing Reef). 2025 року постановою прем'єр-міністра (№ 4419) його цілком оголосили охоронною територією. За поясненням HEPCA, пірнати з аквалангом і маскою там і далі можна, а рішення лише впорядковує ці заняття.

Наприкінці грудня 2024 року акула напала на двох іноземців у північній частині Марса Алам, один з них загинув. За даними Міністерства довкілля, це сталося на глибокій воді поза зоною для купання. Після цього ділянку на два дні закрили для купальників. Купайтеся лише в позначених зонах.

У Єгипті, а отже й у Марса Алам, сертифікованих об'єктів на мапі програми «Блакитний прапор» (Blue Flag) немає. Мапу оновлено 24 вересня 2026 року.

У межах парку Ваді-ель-Гемаль, на південь від міста, лежать руїни Сікаїту й мангрові ліси біля Хамати.

• Сікаїт (Sikait), руїни селища, де в давнину добували берил і смарагди. Воно стоїть у долині Ваді-Сікаїт, за 50 км на південь від міста по прямій. Сікаїт був одним щонайменше з дев'яти таких селищ, які римляни разом називали Монс-Смарагдус (Mons Smaragdus), тобто «Смарагдова гора». Інших родовищ смарагдів у межах Римської імперії не було, і ці копальні згадував Пліній Старший. Археологи знаходять тут сліди птолемеївської доби, але розквіт Сікаїту припав на I–VI століття н. е. Від селища лишилися будинки, храми, могили й шахти. Французький мінералог Фредерік Кайо (Frédéric Cailliaud) знайшов Сікаїт 1817 року й потім опублікував його опис і малюнки.
• Хамата (Hamata), селище на березі в південній частині парку, за 99 км на південний схід від міста. Мангрові ліси в парку найпоширеніші на півдні, і довкола Хамати вони займають великі площі.